© Пастир Тарас Коковський, 2014
Віра, яку хвалить Ісус
Текст проповіді: Луки 7:1-10
1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. 2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. 3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. 4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. 5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. 6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. 7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. 8 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. 9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! 10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!